бісить мене рожевий колір...а колись подобався, навіть дуже : в мене стіни в кімнаті були рожеві, рожевий диван, куча рожевих шмоток.....
сьогодні задумась про запахи... дивно, шо коли читала "парфюмера", то про це не думала, бо сприймала запахи тільки як символ...а сьогодні ....тобто тільки-шо...принюхалась і зрозуміла, шо є запахи, які просто відносять в часі тебе до певного моменту, нагадують певних людей, чи конкретні слова, рухи, думки, відчуття
тільки-що спілкувалась з одним своїм знайомим, з Фунтіком одним словом, він мене вивів з себе..я пам"ятаю його запах...такий черствий, сильний, неприємний і одночасно притягуючий, чи то краще сказати - епатажний??? хм...епатаж - це слово йому підходить....підходить зі всіх сторін: епатажний запах, епатажний одяг, поведінка...колись, ше в школі, я написала твір "маски, які ми носимо або великий і малий епатаж"... ми всі носимо маски...достатньо тільки вийти на вулицю, зустрітися з людьми, щоб це зрозуміти...я дійшла до висновку, що ми нікому не потрібні такими, якими є насправді і тому всі повинні носити маски і нема на то ради! тільки проблема в тому, що вони, ось ці всі маски, мають властивість приростати до шкіри...і тоді вже важко грати іншу роль...
мда...і не обов"язково розбивати Фаберже, щоб зрозуміти, що воно протухло........