дійшла до висновку, що я вар"ятка..........
таке буває.....
летиш собі на вєліку з якоїсь гори в лісі і не думаєш про всякі небезпеки, які трапляються під колесами........не встигаєш подумати......зціпивши зуби, вхопившись за руль, ше й намагаючись об"їжджати всякі нерівності, відчуваєш щось незрівнянне, розумієш, шо все заледжить від того, наскільки вправно зможеш з"їхати......хоча......що я говорю, а? ти нічого не стигаєш подумати, а просто летиш..........безліч емоції, безліч думок, які крутяться в голові і не знаходять вираження в конкретних словах......
такі емоції були в неділю..........
вчора я вже подумала про те, що те, що я роблю, справді може бути небезпечним........відчула страх і ніякого задоволення......
сьогодні, з"їжджаючи з тієї гори, я відчула, я мене трясе на тому ровері через всякі гілки, камінці і іншу єрунду, яка попадала під колеса........жодного задоволення, захоплення і крил за плечима............але мені сподобалось виїжджати на ту гірку ( о, тепер мені здається, шо це лише гірка).включаєш першу передачу і крутиш педалі аж поки не будеш на горі))))