в тебе колись бувало відчуття, ніби ти сходиш з розуму?
можливо, це й не відчуття зовсім...
я сама дома... перед тим, як піти з дому, мама хотіла мені вичитати лекцію, але я сховалась так, що вона мене не знайшла, хоч і шукала по всій хаті... в неї істерика, а в меен вже пройшла........почуваюсь камнем, який обростає мохом, таким черствим-черствим, а повітря навколо пахне цвіллю, зелено-синьою пліснявою, як французький сир....мама не любить сир такий, бо він смердить, а я люблю.... а тато взагалі, певне, сир не їсть....хоча я толком не наю......сьогодні мене тато з хати виганяв за те, що я ліжко не застелила? може, мені все таки зникнути, якщо я так заважаю?
вже два дні не вилажу з хати... а все через що??? бо тато знов скаже, що я шляюся і нагадає, що я маю бути дома...
в п"ятницю була на дні народженні в одногрупниці... в четвертій годмні дня тато дзвониь і говорить, щоб я пам"ятала, що маю бути дома і довго там не сидіти.... і то все в четвертій дня!!! ну це нормально?! і то таким тоном. ніби я якась шлюха, яка тільки й шляється чортзна-де і чортзна з ким... а моя дорога останнім часом обмежується катанням з дому в універ і з універу додому....
жити так не хочеться.... авиходу знайти я не зможу...
ну нічо, краще посижу трохи дома, ніж потім тиждень не зможу з хати вийти зовсім....