out inveniam viam, aut faciam
Сьогодні був просто чудний день. прийшла додому, тобто підійшла до дверей і... відкриваю верхній замок - відкрила, відкриваю нижній - відкрила, а самі двері не відкриваються. тут мене і осінило : мама закрила двері на засув з-середини, а сама вийшла ( виїхала) через гараж. розумно...але довершенням того всього було те, що мама загубила, посіяла десь пульт від гаража, а без нього ніяк...одним словом сиділа я в брата на роботі довго і не зовсім нудно, а потім хату таки якось відкрили і я сіла писати контрольну з логіки. писала я її разом з Христьою по телефону - було весело, швидко і легко.

зараз загалом все якось просто, легко, весело. нема тих банальних проблем, які мене мучили буквально кілька тижнів тому. все зникло, випарувалось і перемішалось з повітрям...



Вчора вночі, коли вже всі лягли спати, я грала на піаніно. Якось то дивно. Давно не грала. Пальці мене не слухались і не було того надзвичайного і дивного відчуття, ніби не існує ні мене, ні моїх рук, ні клавіш, ні самого фортепіано, нічого, а тільки звук...не можу грати тепер важких творів - це сумно, а колись...форшлани, трельки, різні арпеджіо...здавалось, руки літають по клавіатурі, навіть не торкаючись її...А ше я не змогла згадати свій улюблений "ноктюрн" Шопена...гарний твір : легкий, прозорий, гротескний, трохи, зовсім трохи епатажний, м"який і ще він пахне жасміном. .....ех....сумно.....але це все можна змінити....пара йти спати