out inveniam viam, aut faciam
Я вже півтора тижня не говорю з татом....і йому це вже починає не подобатись - підлизується і намагається щось до мене говорити....не наю, як він себе почуває за таких обставин, коли його донька за весь цей час сказала одне єдине слово - дякую, за те, що він фіртку допоміг відкрити......підлизується....купив мені качелю наподвір"я, таку, як я хотіла : зелену, широку, з подушками, таку, щоб можна було літом валятись на ній і читати.......Сьогодні, коли ми на грилі жарили реберця, дав мені набільший кусок і на цьому наголосив, прихвалював те, як я їх замаринувала....тобто він вдавав, що він не знає, хто їх маринував, але казав, що прикольно.........ось такі справи.........
Вопрос: Що робити?
1. мовчати далі? | 1 | (16.67%) | |
2. чи не мовчати? | 5 | (83.33%) | |
Всего: | 6 |
В твоєму випадку може краще і мовчати поки не пройде злість,ніж переходити оцю межу...
А що сталось?
я межі перейшла і була покарана, і жорстоко.....і мені боляче.......
дописую.....ше треба любити квіти....страшенно любити квіти.....а точніше садити квіти.....і не обов"язуово квіти, але садити, мазати руки в болоті, гнути спину.....а ще мій тато вважає, що найбільше моє досягнення - це вміння готувати..........
радити в стосунках з батьками
вважаю за межами повноважень
будь-якої людини, яка не належить
до твоєї сім"ї! Навіть не родини, а лиш сім"ї!
Якби я поступила, якби в мене щось таке було?
Я б старалася мовчати, якомога довше, але знаючи себе
це би було важко, бо мені скоро проходить...
ну такі вимоги у всіх батьків,але я на це не зважаю.Коли треба кудись піти я просто ставлю перед фактом.Ще 20 років,а може і 40 вони вважатимуть мене невдячною скотиною,але я не марнуватиму свої найкращі роки,через чиїсь амбіції на рахунок мне.