я люблю врівноваженість і спокій, такий-собі внутрішній холод, але чомусь в мене все навпаки. За день я переживаю міріади емоцій, які не можу стримувати, які намагаюсь сховати десь далеко-далеко, але не виходить... Емоцій розбризгуються і розтікаються, ними навіть можна захлинутись, але не мені, а всім, хто мене оточує... Я люблю емоції, я люблю створювати настрій. Сьогодні за кілька хвилин створила твій хороший настрій. Це так приємно. Але скоро це вже закінчиться, скоро я не буду створювати тобі настрій - я сама стану твоїм настроєм. Це неодмінно станеться.
Я люблю твою врівноваженість і спокій, такий-собі внутрішній холод. Але ж це тільки перший погляд, правда? знаю, що так)
Усміхаюсь і не знаю, куди ця дорога мене заведе. Дурні ж ми, дівчата. Для чого нам стабільність і впевненість в цій стабільності, яка може тривати вічність???? Непотрібно цього, зовсім непотрібно. Адже приваблюють примарні фата-моргани, які здаються реальністю, а також реальність, яка здається складним, незрозумілим оптичним явищем. Люблю цей хаос невпевненості, просто обожнюю!
Хаос.... Хаос....
Що там існувало спочатку?
Хаос, Рея, Ерос і Тартар.......
воскресенье, 23 сентября 2007
out inveniam viam, aut faciam
Комментарии
-
-
23.09.2007 в 14:23-
-
23.09.2007 в 14:29