out inveniam viam, aut faciam
хочу залишитись дома сама... ходити тінню по пустих кімнатах, відкрити вікна і уявити, що я зовсім прозора і не відчуваю холоду...
грати в темряві на фортепіано і не бачити клавіш, бо тоді жодні химери світла й тіні не будуть спокушати уяву ілюзіями кольору...
а я б хотіла знати, якого кольору твої думки і якого відтінку набуває моя музика, коли я думаю про тебе у темряві, коли нікого більше нема, а тільки звуки лісу проникають у мою свідомість через відкриті вікна. мої пальці не хочуть бігати по клавішам - їм холодно, мої губи потріскали від холодного і сухого повітря, мої очі нічого не бачать крім тебе , а в моїй уяві усміхаються тільки одні очі - твої...
Ноктюрни Шопена - я їх обожнюю, легка і прозора музика, легковажна і відважна, люблю її....

як би дивно це не звучало, але мабуть, ці кілька рядків присвячені людині, яку я ще не знаю, або людині, яку я знаю, але не впевнена, що саме їй пишу...
грати в темряві на фортепіано і не бачити клавіш, бо тоді жодні химери світла й тіні не будуть спокушати уяву ілюзіями кольору...
а я б хотіла знати, якого кольору твої думки і якого відтінку набуває моя музика, коли я думаю про тебе у темряві, коли нікого більше нема, а тільки звуки лісу проникають у мою свідомість через відкриті вікна. мої пальці не хочуть бігати по клавішам - їм холодно, мої губи потріскали від холодного і сухого повітря, мої очі нічого не бачать крім тебе , а в моїй уяві усміхаються тільки одні очі - твої...
Ноктюрни Шопена - я їх обожнюю, легка і прозора музика, легковажна і відважна, люблю її....

як би дивно це не звучало, але мабуть, ці кілька рядків присвячені людині, яку я ще не знаю, або людині, яку я знаю, але не впевнена, що саме їй пишу...
JESEBEL дякую....
очевидно, що не читає...
В тебе є задатки образного мислення! дякую, ти відкрив мені Америку
Для чого ця іронія?