out inveniam viam, aut faciam
тепер мені здається, що я відштовхую тебе... крок за кроком, слово за словом, подих за подихом я віддаляюсь від тебе, хоч навіть на сантиметр ще не зрушилась з місця... але ж тобі нічого не вартує зупинити мене, правда? невже так важко зробити крок мені назустріч? чому ти закляк на місці ? ....я дивлюся в твої очі, зелені очі ( що за напасть?) і почуваюся самотньою...
твій час зупинився, а мій біжить попереду і тому я віддаляюся, а ти не можеш мене зупинити...