22:55

out inveniam viam, aut faciam
відчуваю, як гострі нігті царапають мою душу. Відчуваю, як тонкі струмочки крові течуть по моєму серцю. Не хочеться щось змінювати. Якийсь дивний стан : завжди хочеться спати, повна апатія, виснаженість, почуття безнадійності і безвиході.
Я страшна егоїстка. Я люблю себе і ненавиджу тих, хто мене не любить. Я привласнюю собі людей і ні з ким не ділюсь. А що буває, коли хтось насмілюється забрати в мене кусочок чиєїсь душі чи чиєїсь любові... Киплять емоції і взриваються слова....Я верну собі те, що мені не належить, щоб не було.... :)

Комментарии
25.12.2007 в 23:16

Война заканчивается тогда, когда не остаётся никого в живых!
все мы такие! Лучше б моя осталась в твоей власти, а не ходила по рукам и по куску оставалась у кого то!
18.01.2008 в 01:50

out inveniam viam, aut faciam
хмммм........от цікаво..........написала пост і впевнена, що ніхто не здагадався, до чого він і про кого....хе-хе...

Расширенная форма

Редактировать

Подписаться на новые комментарии
Получать уведомления о новых комментариях на E-mail