Завтра я вже буду на березі моря....в Туреччині....хотіла в Грецію, мала їхати в Туніс, але поїду в Туреччину....
в Грецію не встигаю, бо візу не встигну відкрити....в Тунісі готелі якісь ніби не дуже... а в Туреччині готелі - це дитячі садки для дорослих, але мені як раз таке і треба....хочу, щоб мене нянчили)))
Желающие отмечаются в комментах, радуют меня словом и получают слово.
Задача - найти в своем плейлисте 5 песен, в которых это слово встречается, и выложить те кусочки текста, где, собственно, оно присутствует. Формы допускаются любые. Те, у кого плейлист преимущественно англоязычный, могут об этом намекнуть там же в комментах и получить английское.
я тепер і не знаю, що писати в цьому щоденнику........
буваєть дні, коли ти починаєш розуміти більше,інж за багато років.....
не жалію за жоден свій вчинок, бо іноді, щоб встати з колін, треба спочатку впасти лицем в багнюку, потім краєм ока подивитись на світ і знайти в собі силі підвестися і йти..просто йти далі....
після того, як мене привезли з реанімації, я не могла спати, а в голові крутилось безліч думок про абсолютно непотрібгі, ультра-глобальні речі... потім з"явився сором, який стискав горло і не давав дихати....і все супроводжувалось тошнотою, головними болями, метушнею навколо і нестримнгим бажанням спати,....просто заснути і вже не прокинутись, але не виходило - дійсність сприймалась аж надто свідомо....
на наступний день зі всіх сторін мене почали обступати проблеми, від яких і хотіла втекти.....
але ввечері почала усвідомлювати те, що таким чином я нічого не докажу собі, нічого не вирішу і що втеча - це далеко не вихід.......
ок, зараз я йду додому і там допишу, бо зараз я в тата на роботі.....
ше є багато чого сказати .....і може, хтось не повторить моєї помилки..ні, не помилки, свій вчинок я помилкою не вважаю.....це хороший досвід, за який я заплатила аж надто високу ціну........
останнім часом звернула увагу на те, як я запам"ятовую.....
колись я легко могла з пам"яті цитувати цілі уривки з книжок, які читала тільки раз....тепер мушу концентрувати увагу на тому, що хочу пам"ятати....
кльово п.Андрію : раз прочитав і вже все пам"ятає.....і так сотні сторінок, слів, інформації....
певно він вважає, що мало знає........що ж тоді говорити мені??? не знаю нічого...
найбільше мене гнітить те, що я розівчилась писати....не можу склепати до купи кілька слів - це просто вбиває....писати - це , певно, єдине, що я вміла гарно робити, а тепер не вмію нічого....слова губляться, мрії закривають двері перед носом.....це просто вбиває...
мріяти - це добре чи ні???
мрії заставляють рухатись вперед, чи зупинятись там, де є, будувати повітряний замок і ховатись в ньому від людей....в мене є власний повітряний замок.....
просто мене посадили в клітку, а я так жити не можу - хочу свободи, тому краще в цій клітці побудувати повітряний замок, витканий із мрій....нанизувати власні ілюзії на довгу нитку, неначе перли, абстрагуватись від людей, від світу, від проблем, яких нема.....заплутатись в цих нитках і перлах, які сама намотала і тихо злитись на весь світ, а далі знов вдавати , що все чудово, що життя прекрасне, і що нема нездІйснених мрій....
і чого дівчата так паряться через свою зовнішність? купа всяких баночок, дієти, косметологи, спорт, фігня всяка.... кому то тре??? ніхто ж того не цінує........ краще б щось читала і мозги собі парили, а то нє - краще ходити по маагазинам і шукаи там чртзна-що!!!!
передивлялась записи в щоденнику від початку...... такий контраст : початок такий художній, оригінальний, а кінець - буденний і банальний до посиніння.......і нема що писати.....вже звикла до душевних пустот, звикла...
дивно, що під час сесії ше умудряюсь щось читати....хоч би кілька сторінок на день....книжки заставляють думати більше , ніж розв"язування тестів і зазубрювання напам"ять НПА.....книжки заставляють думати... так би мовити, обдумувати думки і інформацію, які отримуєм з навколишнього світу....
здається, я знов повертаюсь у свій звичний стан....знов бачу людей, як на лодоні....емоції, думки інших - це не теємниці....
дивно, але є не можу жити без того всого, що так довго відкидала.....не можу жити без себе самої, не можу жити без свого "я".......
знаю, це важко зрозщуміти....ще важче повірити....а ще важче прочитати те, що я пишу між рядків....
от про що я тут подумала, колись мене дуже....дуже.....ну просто дууууууже бісили люди, які роблять з мухи слона, бачать проблеми там, де їх нема, а ще паряться, парять, паряться.........
вчора дійшла до висновку, що тепер також можу віднести себе до цієї категорії людей, де всі паряться, невідомого чого.....
висновок: тре зі слона зробити муху!
а ще одна людина мені сказала, що на свій вік я все надто критично сприймаю, тобто надто швидко почала "по-дорослому" думати, а мені це абсолютно не потрібно!
а й справді для чого робити проблеми там, де їх нема???