сьогодні була в Нагуєвичах, бо то була 151 річниця з дня не то народження, не то смерті Франка....
ніц цікавого - політика і туди добралась.....
шось я дуже втомлена від поїздки.....
а завтра в універ.. а мені зовсім не хочеться туди йти.....і що то робити?
Любовь вначале - ласкова всегда.
В воспоминаниях - ласкова всегда.
А любиш - боль! И з жадностью друг друга
Терзаем мы и мучаем - всегда.
Омар Хайям
ну і як вам мій новий дизайн?
Отже...
Приїхали ми в готель десь в 12 ночі... можна було б ше повечеряти, бо ресторан працює цілу ніч, але .......
шось мені лінь все так конкретно описувати....... готель був недуже, але там була хороша анімація і хороша кухня, особливо китайський ресторан......
як і в кожному готелі, в якому я коли-небуть була, там було купа всяких розваг, але я ні в чому участі не брала: не ходила на дискоиівки..жодного разу.... не грала в ігри, які кожного дня проводили аніматори в басейні.....
кожного дня я вставала в 6:40 і йшла на пляж...9:00 - сніданок....11:00 водна гімнастика.....потім йшла на обід......потім мма спала в номері, а я сиділа десь в тіні і читала......кілька разів сходила на курси танців живота, які вів аніматор-мужчина(!), жахливо гнучкий, я ще такого не бачила....
цього разу я знов побувала в Памуккалє, а ще в Ефісіц...кажуть, що саме в Ефесі Марія провела свої останні дні, хоча це й не доведено....більш цікавими мені здались розвалини Ефесу, а саме бібліотеки, яка була другою після Александрійської......а ще побачила одне з семи чудес світу, а точніше те, що залишилось від храму Афродіти....
а між іншим, я там не тіки читалала книжки ( в мене їх зі собою було тіки три, тому 2 з них я два рази перечитала), екскурсія була дводенна, а в готелі , в якому ми поселились кожного вечора приходила танцюристка, яка танцювала тенець живота ( цікаво звучить: танцюристка, яка танцювала танець...)....спочаптку вона трохи потанцювала, потім витягнула на сцену кількох мужчин і вони мали копіювати її рухи - це було смішно, а далі вона витягнула кількох дівчат....ну і хто попав на сцену??? я....і це був єдиний раз, коли я собі дозволила відірватись....публіка 
.........
в тому готелі відпочивав один хлопець.....вперше я на нього звернула увагу, коли він звернув увагу на мене....на території готелю було "бедуїнське" шатро, в якому турчанка пекла якійсь блінчики....поки я та силділа і чекала на свої блінчики, побачила, що на мене дивиться....нє, то погане слово....краще сказати, пожирає очима якийсь хлопець.... я почала за ним спостерігати...він приїхав з якоюсь дівчиною....сестра? нє-а.....дівчинка була товстенькою, некрасивою, втомленою і ... вагітною.... мені стало жаль того хлопця.... але я спостерігала далі..........мені стало жаль дівчину..... я спостерігала далі...........і перестала жаліти і його і її......направду стало жаль дитинку...... і чому одні діти народжуються в сім"ях, де батьки люблять один одного, а інші народжуються в сім"ях, де панує ненависть???
до кінця мого відпочинку, він вже не міг на мене дивитись.........просто неміг.......кожного разу, коли я його бачила самого, то проважала поглядом і наглою, зневажливою усмішкою, кілька разів зміряла очима і йому цього було досить.......
Вернулась з Туреччини...........фоток - 700 метрів....вражень ще більше..............але сил нема писати........хоча написати треба, бо ше раптом забуду.........
